Роль театралізованої діяльності для розвитку дітей дошкільного віку

 «В РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ЯВНИХ ОЗНАК НАСИЛЬНИЦЬКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДИТИНОЮ»

Алгоритм дії вихователя дошкільної-освітньої установи:

1. У разі виявлення явних ознак насильницького поводження з дитиною вихователь повинен негайно повідомити керівника дошкільної освітньої установи про виявлений випадок.

2. Про виявлений факт жорстокого поводження з дитиною вихователь повідомляє психолога і інспектора по охороні дитинства.

3. Сумісно з психологом, інспектором по охороні дитинства вихователь відвідує сім’ю. За наслідками відвідин складається акт обстеження житлово-побутових умов мешкання дитини

4. Дитину і  сім’ю ставлять на облік в дошкільній установі, як сім’ю,  яка знаходиться в складній життєвій ситуації.        

5.   Після   з’ясування   всіх   подробиць   того,   що   трапилось, вихователь сумісно з  психологом і інспектором по охороні дитинства складають індивідуальний план роботи з дитиною і сім’єю СЖО.

Чого не слід  робити:    

     Не слід намагатися самостійно розв’язати проблему. Це може привести до порушення законодавства і бути небезпечним для Вас. Наприклад, не варто самостійно ухвалювати рішення щодо відвідин сім’ї, де за вашою підозрою жорстоко поводяться з дитиною.

      Ваші головні дії – повідомлення адміністрації дошкільної установи.

 «ВПРОВАДЖУЄМО МЕТОД ЕЙДЕТИКИ В РОБОТУ З ДІТЬМИ»

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

·                                 Робота повинна бути організована так, щоб кожна дитина брала в ній участь з бажанням, виявляла ініціативу, відчувала свою значимість.

·                                 Підтримуйте ініціативу і самостійність дітей.

·                                 Вчіть дітей мислити образами, що дозволить дітям утримувати в пам’яті потрібний в житті об’єм інформації.

·                                 Створюйте під час гри радісну, позитивну атмосферу, враховуйте особливості дитячої фізіології і психіки.

·                                 Ставтесь  до  дитячих  асоціацій  серйозно,  хваліть їх  за  найменші досягнення.

·                                 Не акцентуйте увагу на помилках дитини, а допоможіть їй знайти і виправити їх.

·                                 Виявляйте доброзичливість, зацікавленість щодо дитячих асоціацій.

·                                 Розвивайте дитячу уяву, фантазію, не обмежуйте її межами «дорослих стереотипів» .

·                                 Розвивайте   різні   аналізатори   дитини:   слухові,   смакові,   тактильні, нюхальні, рухові.

·                                 Звертайтеся до вже набутого досвіду вихованців, який сформувався з допомогою різних аналізаторів.

·                                 Щоб допомогти дітям складати задачі, використовуйте піктограми.

·                                 Для навчання дітей нестандартним підходам до різноманітних задач використовуйте друдли.

 ПЕДАГОГІЧНІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

     Ж.Ж.Руссо писав: ,,…чого не поспішають добитися, того добиваються напевно й дуже швидко”.

·                                 У кожної дитини свій термін і свій час спіткання.

·                                 Максимум уваги необхідно приділяти дітям відстаючим.

·                                 Новий матеріал з ними потрібно починати засвоювати раніш, ніж зі всією групою дітей (попереджувати, а не наздоганяти групу).

·                                 Необхідно постійно заохочувати всі зусилля дитини й саме її намагання впізнавати нове, навчитись новому.

·                                 В шкільному віці потрібно уникати негативних оцінок та   результатів її діяльності.

·                                 Порівнювати результати роботи дитини можна тільки з її ж власними досягненнями, але не з досягненнями інших дітей.

·                                 Дуже важливо відповідати на всі запитання дітей й займатися з ними тим, що їм подобається.

·                                 Примусове навчання марне.

·                                 Тільки маючи з дитиною гарний особистий контакт, можна її чомусь навчити.

·                                 Краще чути того, хто тихіше говорить.

 ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ПРИРОДІ

ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯМ.

     Зберегти красу рідної природи ми зможемо, якщо навчимо малят бачити і визначати найпростіші зв’язки між явищами природи, помічати красу, роз­виватимемо любов і дбайливе ставлення до живого й неживого.

    Проводячи роботу з екологічного виховання, треба насамперед разом з дітьми скласти й вивчити необтяжливі правила поведінки в природі, а саме:

♦ не засмічуйте місце, де ви щойно відпочивали, адже після вас прийдуть інші, щоб відпочити на лоні чарівної природи;

♦ не ламайте кущів, гілок дерев. Якщо ви хочете зірвати квіти з дерева, наприклад з черемхи, не ламайте гілок, а зрізуйте їх обережно;

♦ не рвіть бездумно оберемками квіти. Збирати їх можна лише в тому разі, якщо є намір цілеспрямовано їх використовувати — скласти гербарій або прикрасити свою кімнату невеличким букетиком на кілька днів;

♦ не рубайте дерев і кущів, щоб розпалити вогнище — для цього достатньо і сухостою;

♦ не розпалюйте вогнища в сухому лісі. Розводити багаття слід у вологих місцях. Покидаючи місце привалу, багаття потрібно старанно затушити, залити водою. Якщо немає поблизу води, то вогнище потрібно повністю

затоптати;  не виривайте гриби з корінням, тобто не руйнуйте  грибниці,  яка знаходиться в землі;

♦ не топчіть квітників, окремих квіток, зелених насаджень, травички;

♦ не дозволяйте   знищувати,   вбивати ловити чи тривожити комах, кольорових метеликів, коників-стрибунців, жаб, розкидати мурашники – мурашки -«санітари» лісу;

♦ суворо дотримуйтеся правил охорони лісів, правил рибальства і    мисливства;

♦ дбайливо ставтеся   до дерев   і   чагарників, що ростуть на схилах, вони укріплюють ґрунт;

♦  не забруднюйте озер, річок, не кидайте в них каміння, сміття та рештки їжі. Не руйнуйте джерел і криниць;

♦ не робіть написів на деревах;

♦ дбайливо ставтеся до живих істот лісу, всі вони приносять користь.

i

 ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ: ЗМІСТ І ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ

        Природа своєю різноманітністю змалечку привертає увагу дітей, збагачує їх, стає джерелом радісних відкриттів і переживань.

     Виховання дитини в дитячому садку повинно бути так організоване, щоб всіляко посилити пізнавальні можливості дітей завдяки формуванню в них допитливості та стійкого інтересу до навколишнього світу.

     Природа повинна відкритися перед дитиною як жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання природи, примноження її багатства.

       Виходячи із вищесказаного, перед педагогами і батьками стоять такі завдання:

·                                 збагатити чуттєвий досвід дітей у процесі пізнання природи;

·                                 знаходити можливості для прямих або опосередкованих контактівдітей з природою;

·                                 розвивати пізнавальні інтереси;

·                                 організовувати посильну трудову діяльність у природі;

·                                 формувати   елементи   наукових   знань   про   основні   екологічнічинники у розвитку живої природи(світло, волога, температура);

·                                 розвивати вміння класифікувати живу природу;

·                                 активізувати знання і вміння в різних видах діяльності.

       Мета екологічного виховання дошкільників – формування системи знань, поглядів, переконань, які є основою відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища. Тобто, формування екологічної культури дошкільника.

Екологічна культура дошкільника – засвоєння норм і правил поведінки стосовно об’єктів навколишнього середовища, вироблення умінь для включення в природоохоронну роботу. Це – рівень сформованості природоохоронної свідомості у дитини, її ставлення до природи, що ґрунтується на бережному ставленні до неї.

       Основою екологічного виховання є:

·                                  емоційно – позитивне ставлення до природи;

·                                 знання про природу;

·                                 діяльність у природі;

·                                 природоохоронна робота, доступна дітям.

      Основні завдання:

·                                 зачарувати світом природи;

·                                 розкрити взаємозв’язки та взаємозалежності у природі;

·                                 розширювати   коло   уявлень   про   природоохоронну   роботу   вприроді;

·                                 розвивати пізнавальні інтереси;

·                                 виховати допитливих натуралістів;

·                                 виховати бережливих господарів землі;

·                                 організувати посильну трудову діяльність у природі.

Умови екологічного виховання:

Об’єктивні:

·                                 рівень   педагогічної   майстерності   і   кваліфікації   вихователів,загальна і соціальна підготовка з питань екологічного виховання.

·                                 екологічна   спрямованість   педагогічного   процесу   дошкільногозакладу і кожної вікової групи.

Суб’єктивні:

·                                 готовність дітей дошкільного віку до сприймання, розуміння ізасвоєння уявлень про природу;

·                                 готовність дітей до практичної реалізації знань в доступних видахдіяльності. Тобто, дитина, одержавши знання, емоційно – ціннісного ставиться   до   природи.   У   неї   виникають   мотиви   практичної діяльності в природі.

     Таким   чином   знання  дітей  трансформуються  у  почуття   гуманного турботливого ставлення до природи. Зміст цих почуттів    складають знання, уявлення, теоретичні припущення.

Завдання вихователя:

·                                 активізувати, стимулювати розвиток інтелектуальної, емоційно-чуттєвої і дієво-вольової сфер особистості дитини;

·                                 враховувати її вікові та індивідуальні особливості;

·                                 підібрати найефективніші форми пізнання природи.

Ефективність екологічного виховання залежить від:

·                                 активної дослідно – пошукової роботи дитини в природі;

·                                 рівня розвитку дітей;

·                                 рівня розвитку словесно – понятійного мислення, вмінняузагальнювати, порівнювати;

·                                 змісту конкретного завдання.

    МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯМ

     Зважаючи    на    пізнавальні    особливості    дітей    дошкільного    віку, вихователям слід забезпечити:

·                                 наочну агітацію повідомлюваних знань;

·                                 організувати активну дослідницько – пошукову діяльність;

·                                 поетапне ускладнення знань;

·                                 варіативність повідомлення другорядних ознак і характеристик наоснові демонстрації суттєвої ознаки чи явища.

Основні методи:

·                                 експеримент;

·                                 спостереження;

·                                 безпосередній контакт з природою;

·                                 праця в природі;

·                                 дослідницько — пошукова робота;

·                                 поетапна фіксація результатів;

·                                 дидактичні ігри;

·                                 демонстрування картин, ілюстрацій, фотографій;

·                                 бесіди;

·                                 словесно — логічні завдання;

·                                 проблемні завдання, запитання, ситуації.

Педагогічні прийоми:

·                                 показ;

·                                 пояснення;

·                                 порівняння;

·                                 зіставлення;

·                                 створення проблемних і пошукових ситуацій;

·                                 активізація знань і досвіду дітей про природу.

Організаційні форми:

·                                 заняття;

·                                 екскурсії;

·                                 прогулянки;

·                                 цільові спостереження.

Форми роботи поза заняттями:

·                                 екологічні виставки кожної пори року;

·                                 екологічні конкурси:

-  словесні    (відповіді   дітей    на    пропоновані    запитання,    описималюнків, натуральних об’єктів або явищ, загадування загадок,розв’язання проблемних завдань);

-  графічні (діти малюють будь – яку пору року, ластівки, поштові марки природоохоронного змісту);

-  пантомімічні  (передбачають  наслідування  характерної  поведінки тварин, творчі уявлення про ту чи іншу рослину);

-  політехнічні (влаштовують для набуття вміння складати букети, композиції, збирати цілюще зілля, чистити годівниці та інших доручень).

 ПЕРЕЛІК ДИДАКТИЧНИХ ІГОР І ХУДОЖНІХ ТВОРІВ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЗАСВОЄННЮ ЗНАНЬ ПРО ПРОФЕСІЇ

ПЕРЕЛІК

ДИДАКТИЧНИХ ІГОР,

ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЗАСВОЄННЮ ЗНАНЬ ПРО ПРОФЕСІЇ

 (для дітей 6-го року життя)

1.                               «Кому що потрібно для роботи?»

2.                               «Ким бути?»

3.                               «Хто що робить?»

4.                               «Де я був?»

5.                               «Ательє»

6.                               «Хто де працює?»

7.                               «Листоноша приніс посилку»

8.                               «Що де лежить?»

9.                               «На землі, на воді, в повітрі»

10.                             «Обери транспорт»

11.                             «На чому я подорожую?»

12.                             «Що роблять цим предметом?»

13.                             «Ким я хочу стати?»

14.                             «Професії раніше та сьогодні»

15.                             «Що предмет розкаже про себе»

16.                             «Домалюй інструмент»

17.                             «Кільця Луллія»

18.                             «Ким вони працюють?»

19.                             «Хто чим керує?»

20.                             «Крамниця «Одяг»

21.                             «Як до нас приходять речі»

22.                             «Магазин: логопедичне лото»

23.                             «Хто що виготовляє?»

24.                             «Знайди, що назву»

25.                             «Відгадай професію та покажи»

26.                             «Мандрівка» (види транспорту)

27.                             «Назви професію»

28.                             «Що для чого потрібно?»

29.                             «Як хліб до столу прийшов?»

30.                             «Відгадай професію за дією»

31.                             «Чарівний мішечок»

32.                             «Як цей майстер зветься?»

33.                             «Чим пахнуть професії?»

34.                             «Плутанина»

35.                             «Де я був?»

36.                             «Продовж думку»

37.                             «Назви за описом»

38.                             «Запашні професії»

39.                             «Що чим буде?»

40.                             «Чим роблять?»

41.                             «Закінчи речення»

ПЕРЕЛІК

ХУДОЖНІХ ТВОРІВ,

ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЗАСВОЄННЮ ЗНАНЬ ПРО ПРОФЕСІЇ

 (для дітей 6-го року життя)

1.                               Г. Бойко «Зелена аптека», «На варті рідної землі».

2.                               П.Глазовий  «Як цей майстер зветься?», «Хто в літак бажає сісти, нехай сам навчиться їсти».

3.                               С. Жупанин   «Мамині руки»,  «Будівельники», «Чабанець», «Оленчина вишивка», «Край стежини у полі».

4.                               Н. Забіла «У космосі», «На золотих ланах».

5.                               Л. Цілик «Професій багато на світі»

6.                               С.  Михалков «А що у вас?»

7.                                С.Я. Маршак   «Ким бути», «Пошта», «Звідки стіл прийшов», «Розповідь про невідомого героя», «Світлофор», «Пожежа», «Дядя Стьопа».

8.                               Д. Родарі  «Чим пахнуть ремесла?», Якого кольору ремесла?»,  «Рибак».

9.                               Р. Завадович «Збудую я літак», « Малі моряки».

10.                            А.Камінчук «Автобус».

11.                            А. М’ястківський «Пише тато доні».

12.                            М. Познанська «Малий інженер», «Хлібороби».

13.                            М. Трублаїні «Пустуни на пароплаві», «На крижині».

14.                            І. Вінокуров «Літак летить», «На аеродромі», «Як літак в полі працює», «Багато справ у наших льотчиків».

15.                            М. Ільїн, Е. Сегал «Машини на нашій вулиці».

16.                            С.Якименко «Подорожник».

17.                            Л.Сапожников «Сплюхін і чарівний трамвай».

18.                            В.Сухомлинський «Чорні руки», «Моя мама пахне хлібом».

19.                            Т. Клинько «Наш номер 01», «Ми будуємо дім».

20.                            К.Чуковський «Лікар Айболить».

21.                            Г.Лагздинь «Цілий день у нас робота».

22.                            Л. Савчук «Руки».

23.                            Б.Вовк « «М’якушка».

24.                            Л.Компанієць  «А хто кого пережене?», «Крилаті помічники».

25.                            О. Буцень «На прогулянці».

26.                            І. Нехода «»Буду я робітником».

27.                            О. Кравець «Термінова операція».

28.                            Т. Коломієць «Хліб», «Гончарний круг», «Звідки взявся коровай».

29.                            М. Познанська «Свято урожаю», «Вихователька», «Гостинна хата», «Склодув», «Хлібороби», «На колгоспних нивах», «Ми збираєм урожай», «Водій електрички», «Муляр».

30.                            В. Орлов «Кухарі», «На дорогах заметіль…».

31.                            А. Качан «Горнятка-двійнятка».

32.                            А.Сватенко «Ким наші прадіди були».

33.                            О. Донченко « Голубий гвинтик».

34.                            Ш. Сагдулла «Куди робота ховається».

35.                            С. Баруздін «Мамина робота», «Хто побудував цей дім».

36.                            В. Бороздін «Перший у космосі».

37.                            А. Костецький «Головна професія», П. Ребро «Сталевар».

38.                            Г.Гриненко «Горновий».

39.                            В. Паронова «Вчителька», «Музикант», «Актор», «Бізнесмен», «Перукар», «Двірник», «Фермер», «Лікар», «Комбайнер», «Айболить у нас в гостях»,  «Найкраща справа».

40.                            Т. Лисенко «Вихователька», «Лікар», «Кухар», «Швачка».

41.                            Е. Зарембо «Ким бути?», «Інженер».

42.                            Л.Цілик «Професій багато на світі».

43.                            І. Сонечко «Веселий дім».

44.                            Ю. Коваль «Алий»(прикордонники).

45.                            А.П Чехов «Каштанка».

46.                            Л. Дахненко «Сестра-жалібниця».

47.                            Ю. Куклачов «Мої друзі – кішки».

48.                            В. Маяковський «Ким бути?», « Ця книжечка моя про моря і про маяк»,  «Кінь-вогонь».

49.                            М. Сингаївський «Пісня роботящих рук».

50.                            І.Франко  «Коваль».

51.                            В. Глазова «Як одягалась українська дівчинка».

52.                            А. Сващенко «Ким наші прадіди були, нам наші прізвища розповіли».

53.                            Б. Жуков «Що я бачив».

54.                            Д.Падра «Кравчиня».

55.                            І.Білий «Мисливець Токо».

56.                            Г. Юрмил «Червоний, жовтий, смугастий».

57.                            А.Некрасов «По морю-океану».

58.                            М. Пожаров «Маляри».

59.                            Г. Ладонщиков «Зірочка».

60.                            С. Вяльяс «Сім друзів Юссике».

61.                            Е. Шим «На всі руки, на всі колеса».

62.                            Л. Толстой «Філіпок», «Пожежні собаки».

63.                            П. Воронько «Помогай».

64.                            Г. Бойко « Ми збираємось в політ».

65.                            Д. Ткач «Хоробрий Сашко».

66.                            В. Гринько «Вишиваю вишиваночку».

67.                            Р. Завадович «Малі моряки».

68.                            П. Мовчан «Поїзд».

69.                            Л. Полтава «Малий інженер».

70.                            М. Сингаївський «Садівник».

71.                            Г. Чорнобицька «Астронавти», «Водитиму космічні кораблі».

72.                            М. Скребцова «Секрет працьовитості».

73.                            Ю. Тувім «Усі для всіх».

74.                            А. Бондарчук «Медична сестра».

75.                            В. Мелещенко «Іванкові колоски».

76.                            Н. Романіка «Петрусева пшениця», «Я уколів не боюсь».

77.                            О. Орач «Хто хліб робить, як хліб родить».

78.                            П. Ковалевська « Наш водій», «Хліб», «Ким бути?».

79.                            Н. Момбог «Медичні сестри», «Наші пралі».

80.                            Українська народна казка «Без труда нема плода».

81.                            Білоруська народна казка «Легкий хліб»

                                                    Семінари і консультації для педагогів’

 «РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ КАЗОК І СЕНДПЛЕЯ»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

.

     Перетворення, що відбуваються в суспільстві, породжують в освіті нові вимоги до підготовки дітей до школи. Одним з них є розвиток художньо-творчих здібностей у дітей старшого дошкільного віку.

     Художньо-творчі здібності є одним з компонентів загальної структури особистості. Розвиток їх сприяє розвитку особистості дитини в цілому. Як стверджують видатні психологи Л. С. Виготський, Л. А. Венгер, Б. М. Теплов, Д. Б. Ельконін та ін., основою художньо-творчих здібностей є загальні здібності. Якщо дитина вміє аналізувати, порівнювати, спостерігати, розмірковувати, узагальнювати, то у неї, як правило, виявляється високий рівень інтелекту.

    Відомий американський педагог С. Куломзіна зазначає, що пісочниця не тільки розвиває творчий потенціал дитини, активізує просторову уяву, образно-логічне мислення, тренує дрібну моторику руки, але ненав’язливо, поволі налаштовує дітей на осягнення моральних істин добра і зла, будує гармонійний образ світу.

     В наш час батьки через надмірну зайнятість, на жаль, дозволяють дітям забагато часу проводити перед телевізором та комп’ютером, що негативно позначається на психічному та фізичному здоров’ї малюків. Це спонукає психологів та педагогів шукати нові форми роботи. Такою інновацією стала технологія сендплей – гра з піском.

     Пісок – найулюбленішій матеріал для ігор і занять дітей.Перші іграшки, які батьки купують своїй дитині – це відерце, совок та формочки. Перші контакти малюків один із одним відбуваються в пісочниці. Практика показує, що пісок є чудовим засобом для розвитку та саморозвитку дітей, а гра з ним позитивно впливає на їхній емоційний стан.

     Завдяки чарівним властивостям піску раптом оживають казки, дитина стає безпосереднім учасником і режисером власних творів, а потім бачить результат власної творчості.

    Ігри з піском спрямовані на:

·                                 Сенсорний розвиток (розвиток сприйняття: кольору, форми, величини).

·                                 Розвиток мовлення (формування мовного висловлювання, підготовка органів мови і слуху дитини до сприйняття правильного звуку і правильної артикуляції).

·                                 Розвиток мислення, уваги, пам’яті, уяви.

·                                 Розвиток дрібної моторики.

·                                 Естетичне виховання.

·                                 Розвиток емоційної сфери.

·                                 Розвиток творчих здібностей.

·                                 Соціальний розвиток (навички спілкування).

      Пісочна анімація дозволяє перетворити гру дитини в захоплюючий процес, відкрити власні можливості. Гра з піском дарує дитині незабутні хвилини польоту фантазії та уяви, розвиває дрібну моторику, посидючість, пам’ять, образне і послідовне мислення, розкриває творчий потенціал дитини.

     Пісок «заземлює» негативну психічну енергію. Ігри піднімають настрій у дітей, викликають емоції радості, спонукають до діяльності. Діти стають більш впевненими й здатними долати життєві труднощі, навчаються розуміти себе й інших. У них формуються навички позитивної комунікації, розвивається тактильна чутливість і дрібна моторика рук.                

Організація  ігор з піском потребує створення спеціального просторового середовища.

 «ПАТРІОТИЗМ ЯК МОРАЛЬНО-ДУХОВНА ЦІННІСТЬ ОСОБИСТОСТІ»

.

Дитинство – це початковий період формування особистості. В цей період відбувається стрімкий фізичний і психічний розвиток дитини – формування якостей, які творять з неї людину, закладаються основи характеру людини, її ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе, засвоюються моральні норми поведінки.

Дитинство – це період народження і становлення особистості з фундаментом для розвитку її духовних, етичних, моральних і патріотичних цінностей.

Дошкільний вік є періодом початку становлення базової культури особистості. Згідно з основними положеннями Базового компоненту дошкільного освіти в Україні дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

В дошкільному дитинстві починається процес сходження особистості до цінностей суспільства, і дитина набуває перші життєві орієнтири. Існують психологічні передумови для формування у дітей уявлень про історію та культуру, виховання морально – патріотичних почуттів.Морально-патріотичне виховання є одним з найважливіших елементів суспільної свідомості, саме в цьому основа життєздатності будь-якого суспільства і держави, спадкоємності поколінь.

У базову структуру особистості входять такі компоненти, як ціннісний, моральний, історичний. Ці компоненти можуть служити основою морально-патріотичного виховання дошкільнят. Ціннісний компонент характеризує ціннісну спрямованість особистості. Цінності виступають, як система координат, яка необхідна для того, щоб оцінити себе, інших, висловити своє ставлення, зробити вибір. Необхідно, щоб в основі базової культури дитини закладалися і формувалися ціннісні орієнтири та ціннісне ставлення до сім’ї, до близьких людей, до людини взагалі, до Батьківщини. Моральний компонент виступає, як ядро духовних цінностей і спрямовує людську активність на утвердження самоцінності особистості, рівності людей в їх прагненні до гідного життя.

Частиною історичного компонента є цивільно-патріотична спрямованість, як соціально-моральна категорія. Вона відображає потреби, мотиви, інтереси, установки, пов’язані з цивільно-патріотичної культурою і виступає активною рушійною силою у прагненні до оволодіння, вивченню, збереженню та передачі багатих традицій та історичного минулого України, розвитку інтересу до духовної спадщини, пізнання історії малої Батьківщини, самореалізації та самовдосконалення як громадянина, службовця своїй Вітчизні.Перетворення цінностей культури соціуму в цінності особистості – є процес виховання.

Патріотичні почуття закладаються в процесі життя і буття людини, що знаходиться в рамках конкретного соціокультурного середовища. Люди з моменту народження інстинктивно, природно і непомітно звикають до навколишнього середовища, природи та культури своєї країни, до побуту свого народу.

Система освіти повинна бути покликана забезпечити виховання патріотів Украïни, громадян правової, демократичної, соціальної держави, які поважають права і свободи особи, що володіють високою моральністю і виявляють національну і релігійну терпимість.

Дошкільний вік – найважливіший період становлення особистості, коли закладаються передумови громадянських якостей, розвиваються уявлення дітей про людину, суспільство і культуру.Виховання патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку – одне із завдань морального виховання, що включає в себе виховання любові до близьких людей, до дитячого саду, до рідного мiста та країни вцiлому.

Дошкільний заклад, як початкова ланка системи освіти, зобов’язана вирішувати завдання морально-патріотичного виховання дошкільнят. Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини є накопичення ними соціального досвіду життя у своєму мiстi, засвоєння прийнятих у ньому норм поведінки, взаємин, залучення до світу його культури.  Слід враховувати, що дошкільник сприймає навколишню дійсність емоційно, тому патріотичні почуття у нього проявляються в почутті захоплення. Такі почуття не можуть виникнути після кількох занять. Це результат тривалоï, систематичноï і цілеспрямованоï роботи з дитиною.

Виховання дітей в дитячому саду здійснюється щомиті: на заняттях, заходах, святах, в грі і в побуті. Робота будується таким чином, щоб вона проходила через серце кожного вихованця дитячого садка. Любов маленької дитини-дошкільника до Батьківщини починається з відносини до найближчих людей – батька, матері, дідуся, бабусі, з любові до свого будинку, вулиці, на якій він живе, дитячого садка, мiста.

Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватися, що виховали справжнього патріота, який любить свою Батьківщину.

 «ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

     Вимоги сучасності потребують переорієнтації змісту виховання підростаючого покоління, зміщення акцентів на створення умов для поступального, повноцінного, всебічного розвитку особистості. Для того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі, самовизначитися у ньому, необхідно сформувати у них, починаючи з дошкільного віку, ціннісне ставлення до себе, свого образу «Я.

     Ця парадигма сучасної освіти яскраво відображена в державних документах, а саме: Законах України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Національній доктрині розвитку освіти»,«Базовому компоненті дошкільної освіти» (нової редакції) та ін.

      Сучасними психологами і педагогами вивчаються умови, найбільш сприятливі для цілісного розвитку дитини як особистості, формування її психічного здоров’я (О.Л. Кононко, В.К. Котирло, С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Л.Д. Мельник, З.П. Плохій). Проблему фізичного розвитку дітей дошкільного віку досліджують О.Л. Богініч, Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко, Л.А. Сварковську та ін. У працях І.І. Брехмана, О.Д. Дубогап, Р.З. Поташнюк та ін. значна увага приділяється питанням дотримання підростаючим поколінням здорового способу життя.

      Педагогічний процес з формування ціннісного ставлення до власного здоров’я у дітей старшого дошкільного віку передбачає розкриття істотних зв’язків і залежностей, які існують між станом здоров’я людини та її способом життя, рівнем знань про здоров’я, настроєм, стосунками з іншими людьми. Пріоритети в загальній системі роботи мають бути віддані навчально-виховній діяльності. Основне її завдання – розвиток у дітей усвідомлення цінності здоров’я і здорового способу життя, що сприяють становленню активної особистості. Дитина, у якої буде сформоване сприйняття власного здоров’я як особистісної цінності, намагатиметься свідомо коригувати свою поведінку щодо здорового існування. Тобто, буде бережно ставитися до власного здоров’я і здоров’я оточуючих; прагнути до адекватного сприйняття знань і навичок по його охороні, їх втіленню у повсякденне життя.

     Для досягнення мети необхідно спрямувати освітній процес на виконання наступних завдань:

Систематизувати знання дітей про:

• фізичну сферу здоров’я (будову тіла, функції органів тіла, засоби збереження здоров’я тощо);

•    психічну сферу здоров’я (почуття та емоції, керівництво ними);

• соціальну сферу здоров’я (залежність стану здоров’я від умов життя; правила поведінки в суспільстві; негативний вплив шкідливих звичок на здоров’я тощо).

Сформувати вміння (навички):

•   у фізичній сфері здоров’я: самостійно піклуватися про власне здоров’я, орієнтуватися у показниках свого фізичного стану, використовувати знання про функції органів тіла в різних видах діяльності;

•   у психічній сфері здоров’я: зосереджуватися на приємних спогадах, використовувати їх для покращання настрою, контролювати негативні емоції;

•   у соціальній сфері здоров’я:  оцінювати життєві ситуації, прогнозувати результати діяльності, наслідки поведінки, безконфліктно спілкуватися, піклуватися про хворих, з повагою ставитися до здорових.

Розвинути установки до:

•    самостійного виконання оздоровчих процедур;

•    прояву позитивних емоцій у процесі здоров’я творчої діяльності;

•   дотримання здорового способу життя.

     Одним із актуальних завдань у практиці роботи дошкільних навчальних закладів є забезпечення кваліфікованої допомоги у наданні дітям знань про основи здоров’я, виробленні навичок збереження, зміцнення і відновлення фізичного, психічного і соціального здоров’я дітей. Важлива місія у цій діяльності належить вихователям дошкільних навчальних закладів. Великий педагог В. Сухомлинський з цього приводу писав: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили…».

     Навчально-виховний процес з формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я педагогам доцільно будувати на таких принципах:

·                                 науковості (усі відомості, що пропонуються дошкільникам, повинні ґрунтуватися на науковому фактичному матеріалі);

·                                 доступності (наукова інформація має бути адаптована до сприймання дітьми дошкільного віку, логічно структурована);

·                                 наочності (інформацію, що надається дітям, доцільно супроводжувати демонстрацією наочного матеріалу, проведенням дослідів, прикладами з життя дітей, літературних джерел, використанням художнього образного слова тощо);

·                                 системності (нові знання повинні базуватися на загальних знаннях, які вже мають діти, сприяти формуванню в дошкільників уявлень і понять щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров’я);

·                                 урахування індивідуальних особливостей дітей (обов’язково враховувати індивідуальні можливості особистості);

·                                 активності особистості (теоретичні знання доцільно закріплювати в практичній діяльності, створивши умови для самостійного пошуку дітьми фактичного матеріалу щодо формування складових здоров’я).

     Для формування компетенції дітей у сфері фізичного здоров’я необхідно щоденно планувати і проводити освітню роботу,використовуючи дидактичні ігри, посібники, художні та фольклорні твори, ілюстрації. Створювати умови для самостійного визначення дітьми функцій органів тіла, а саме: проводити досліди, експерименти, пропонувати для виконання проблемні завдання відповідно до теми, що вивчається. Під час виконання вихованцями гігієнічних і загартувальних процедур, у ході сюжетно-рольових ігор„Сім’я”, „Дитячий садок”, „Лікарня”, „Перукарня” закріплювати назви органів тіла і правила догляду за ними. Необхідно спонукати дітей встановлювати зв’язок між станом окремих органів тіла і загальним самопочуттям, робити висновки щодо доцільності дотримання здоров’язберігаючого стилю поведінки.

     Кожні два тижні доцільно оновлювати комплекс вправ із коригувальної гімнастики та проводити її з дітьми з метою формування правильної постави, зміцнення стоп, м’язів тіла. Постійно спонукати дошкільників контролювати поставу в однолітків та рідних, пояснювати вплив постави на стан внутрішніх органів людини. У процесі спілкування доводити вихованцям доречність щоденного виконання фізичних вправ і дотримання рухового режиму, розкривати їх роль у розвитку організму дитини. Підтримувати бажання дошкільників організовувати рухливі ігри, придумувати власні загальнорозвивальні вправи. Спонукати слабоактивних дітей включатися в ігри, розваги.

     Старших дошкільників слід привчати до самостійного виконання загартувальних процедур (миття рук до ліктів, обтирання тіла вологою рукавичкою, ходіння босоніж тощо),пропонувати виконувати їх з членами родини.

 «ІГРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

.

     Основне завдання освіти на сучасному етапі полягає у вихованні підростаючого покоління, формування у нього комплексу якостей, необхідних для життєдіяльності в суспільстві та нових соціальних відносин. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки спеціально організованому процесу соціалізації.

      Отже, соціалізація в педагогіці може характеризуватися як процес засвоєння і використання дитиною у поведінці та діяльності системи цінностей, до якої вона залучена.

      Виходячи з визначення «соціалізації» (від лат. socialis – громадянський) як процесу залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості, можна стверджувати, що цей процес передбачає формування індивіда як під впливом цілеспрямованих факторів (тобто виховання на різних рівнях), так і стихійних наприклад, безпосереднє спілкування людей тощо).

         Накопичення дитиною самостійно і під керівництвом дорослих необхідного соціального досвіду сприяє розкриттю вікового потенціалу дошкільника, успішній підготовці до навчання у школі, а пізніше – до дорослого життя. З цього випливає, що саме в дошкільному віці закладаються основи соціальної зрілості (компетентності) дитини.

         Під соціальною компетентністю дошкільника ми розуміємо якість особистості, сформовану у процесі активного творчого освоєння соціальних відносин, що виникають на різних етапах і різних видах соціальної взаємодії а також засвоєння дитиною етичних норм, які є основою побудови і регулювання міжособистісних та внутрішньоособистісних соціальних позицій, відносин. 

     Особливе місце в процесі формування соціальної компетентності підростаючого покоління займає ігрова діяльність. Людство вибрало гру для стимулювання творчої активності дітей, формування у них навичок соціальної поведінки. Гра широко використовувалася як основний засіб соціальної інтеграції дітей ще за довго до того, як вона стала предметом наукових досліджень. Розвиваюча ігрова діяльність продуктивно використовується в освіті та вихованні дітей протягом всієї історії педагогіки, дозволяючи дітям відносно легко і невимушено пізнати себе і навколишній світ, органічно увійти до нього.
     Вплив гри на формування навичок соціальної компетентності особистості дошкільника полягає в тому, що, завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню він знайомиться з нормами і моделями поведінки і взаємин дітей і дорослих людей, які стають зразками для його власної поведінки. У грі дитина набуває основних  навичок соціальної компетентності, необхідних для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.    

 ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ ДОШКІЛЬНИКА ЯК ПОКАЗНИК ЙОГО ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

      Дошкільний період є унікальною, неповторною фазою емоційного  розвитку людської особистості. Почуття і переживання дитини стають складнішими, більш диференційованими. Активно формуються морально-етичні, інтелектуальні й естетичні категорії (добрий – злий, гарний – негарний,хороший – поганий та ін.). Розвиваються почуття власної гідності,справедливості, сорому,гумору, вміння поставити себе на місце іншого,співпереживати з ним. Емоційні переживання дедалі набувають вербалізованого характеру («Я ображений на тебе»). Яскраво виявляються симпатії й антипатії, вказується потреба у визнанні й схваленні, у розумінні, підтримці та любові.

     Отже, за своєю природою мала дитина — істота насамперед емоційна: у своїх вчинках вона керується не стільки засвоєними поняттями та правилами, скільки чуттєвими враженнями.

     Емоції — це своєрідний місток між внутрішнім світом малюка і людським оточенням. Елементарна емоційна компетентність дошкільняти — не­від’ємний компонент морального становлення особистості. Недарма психологи розглядають емоційне переживання як форму внутрішньої роботи дитини, спрямовану на утри­мання і відновлення своєї душевної рівноваги (Виготський Л.С., Обухівська, Ільїн Є.П.).

     Поняття — емоційний комфорт означає, що дитина пере­буває у стані душевної рівноваги, спокою, захищеності, вона задоволена своїм буттям, оптимістична. Це позитивно впливає на всі сфери життєдіяльності. Вона працездатна, кмітлива, посилюється її активність, підтримуються на високому рівні домагання, впевненість у своїх можливостях, оцінка своїх чеснот. У стані психологічного комфорту малюк характеризується оптимістичним світосприйманням, він вірить у прихильність до нього оточуючих, від­критий до контактів. І, зрозуміло, душевний дискомфорт знижує емо­ційний тонус, пізнавальний потенціал, продукує тривожні передчуття, невпевненість у своїх силах, бажання ухилитись від контактів з іншими людьми; гальмує формування адекватної самооцінки.

     Важливо, щоб батьки та вихователі усвідомлювали, щопереживання дошкільнятами почуттів комфорту – дискомфорту залежать від багатьох чинників, серед яких найважливіші:

-        внутрішні – захисні,пристосувальні сили організму дитини;

-        зовнішні – умови життя в сім’ї та дитячому садку, наявність або відсутність в них несприятливих подразників – стресорів, які  підсилюють дію інших небезпечних факторів.

     До чинників, що сприяють емоційному дискомфорту, душевному неспокою, можна віднести емоціональну неврівноваженість дорослих, які оточують дитину, різка зміна їхніх настроїв та вимог(дитині важко виробити «схему бажаної поведінки»), домінування ситуацій примусового виконання дитиною певних дій (обов’язковість відповіді, переривання творчої роботи тощо), фактичне позбавлення дитини права на власний вибір, систематичне порівнювання її досягнень з досягненнями однолітків, надмірна опіка, авторитарність дорослих, дефіцит нових вражень тощо.

 «ДВАДЦЯТЬ ПРАВИЛ УСПІШНОГО ВИХОВАТЕЛЯ»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ!

 Щоб ефективно взаємодіяти з дітьми, реалізувати особистий потенціал, уникнути синдрому «професійного вигорання» радимо Вам ознайомитись з правилами успішного виховання.

 Пам’ятайте їх і час від часу повертайтеся до них, щоб черпати наснагу для подальшої успішної діяльності. 

1. Частіше згадуйте та проговорюйте позитивні відгуки про себе, запишіть їх  на аркуші паперу, читайте їх у хвилини невдач, розчарувань і труднощів – вони допоможуть відновити віру в себе, а це – запорука подолання всіх життєвих негараздів.

 2.  Вправляйтеся у вербальному й візуальному викладі творчих ідей, проговорюйте, записуйте, замальовуйте все, що спадає на думку з проблеми, над якою розмірковуєте. Це відкриє незнані раніше можливості творчої діяльності.

 3. Прагніть до співробітництва з колегами, налаштовуйтеся на спільну творчу діяльність, шукайте в досвіді кожного цінне, цікаве, корисне.

 4.  За жодних особистісних обставин і переживань не знижуйте трудову активність, бо це звужує ваші можливості. Постійно й свідомо формуйте себе як активну, ініціативну особистість.

 5.  Пам′ятайте: в кожному з нас закладені фізичний, психічний і духовний «реактори», які лише варто запустити, і вони допоможуть злітати над рутиною, підніматимуть на висоту справжньої величі, здобутої  працею, наполегливістю, освіченістю та порядністю.

 6. Якщо ваше творче натхнення спіткала криза, спробуйте «переключатися», зустріньтеся з друзями, відверто поговоріть з кимось, послухайте гарну музику, погуляйте на свіжому повітрі, відвідайте церкву, займіться фізичною роботою, впорядкуйте свої речі, виконайте комплекс фізичний вправи тощо. І рішення прийде саме собою, ніби «Випливе» з підсвідомості, «осяє».

 7.   Починайте день з фізичної розминки на свіжому повітрі, в місці, де є хоча б кілька дерев. Це відновить почуття єдності з природою, розуміння скороминущості всіх життєвих негараздів, дасть заряд бадьорості та позитивно налаштує свідомість на весь день.

 8.  Вчіться бачити себе очима дітей, намагайтеся викликати у них захоплення і бажання бути схожими на вас.

 9.   Частіше всміхайтеся дітям і дорослим. Усмішка- це свідчення того, що        вам приємно спілкуватися, разом творити, працювати.

 10.  Будуйте спілкування з дітьми не «від себе», а «від них», тоді дитина буде в радіусі вашого педагогічного впливу, що зробить можливою міжособистісну співтворчість.

 11. Прагніть, щоб під час взаємодії діти частіше чули від вас схвалення, похвалу, заохочення. Завдяки цьому маленькі партнери зв′язують з вашою особистістю власні позитивні переживання, що підвищує їхню довіру до вас, стимулює бажання спілкуватися з вами.

 12. Вислуховуйте кожну дитину до кінця, не перебиваючи. Винагорода за        терпіння – мовленнєві перлинки, несподівані злети дитячої думки.

 13. Уникайте у взаємодії з вихованцями штампів, стереотипних реакцій на їхню поведінку, формальної оцінки результатів діяльності різних дітей.

 14. Прагніть подолати в собі негативні установки щодо деяких дітей, намагайтеся помітити позитивне в кожному і постійно нагадуйте собі це, реагуючи на їхні вчинки.

 15. Постійно вдосконалюйте своє мовлення, збагачуйте його новими образними висловами, викорінюйте слова-паразити, росіянізми, діалектизми.

 16.  Якщо трапилися неприємності, не зациклюйтеся на них, «не прокручуйте» їх в уяві знову й знову. Проаналізуйте ситуацію, зробіть висновки, щоб не повторювати подібних помилок у майбутньому.

     Якщо не вдається заспокоїтися, влаштуйте собі маленьку радість чи зробіть приємний подарунок: насолодіться спокоєм, розслабтеся,        роздивіться навколо, щоб помітити щось таке, чого не помічали раніше. Якщо дозволяють кошти, пройдіться по крамничках і придбайте приємну  дрібничку. Перегляньте свій гардероб, укомплектуйте його по-новому, це допоможе відвернути увагу від важних думок, подаруйте приємні хвилини оновлення, Сходіть до перукарні, в театр, кіно, музей, на виставу тощо.

 17. Якщо якийсь «внутрішній голос» постійно нашіптує, що життя важке, праця невдячна, а здоров′я вже не те, щоб щось змінити й подолати, відшукайте у скарбничці пам′яті приємні моменти. Не забувайте, що ваша робота дуже важлива й значуща, бо пов’язана з великою місією-формування людини. Якщо до професійного розчарування призвів конфлікт з кимось із батьків вихованців, не переносьте цю образу на        малюка, пам’ятайте, що він ні в чому не винний.

 18. Сильна людина, справжній Педагог на все, що відбувається, реагує мудро, сприймаючи подію як сигнал до усвідомленої адекватної  реакції,  а не привід впадати у відчай. Тож важливо поставити перед  собою дві основні мети: стати сильним духом і навчитися бути щасливим. Людина, що дотримується таких поглядів, позбувається неприємних думок, не очікуючи, поки вони самі полишать її. Але не тікає від         страху, подекуди може й надуманого , а намагається зрозуміти, чого можна очікувати за найгіршого варіанту плину подій. Це буває дуже неприємно, зате допомагає позбутися тривоги, викликаної невизначеністю, по свідомим страхом.

 19.  Шукаючи вихід з будь-якої ситуації, не втрачайте свою гідність і не принижуйте чужу.

 20.  Вдумливо читайте і беріть на озброєння те, що співзвучне вашим відчуттям, думкам, принципам. Не зупиняйтеся у своєму розвитку ні на хвилину, бо за зупинкою чатує регрес в особистісному розвитку й професійній діяльності.

 «АРТ-ПЕДАГОГІКА В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ»

·                                 МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

МЕТА:

·                                 Розширити та систе­матизувати знання вихователів:

·                                 щодо оздоровчого, розвиваючого і корекційного значення арт-педагогіки;

·                                 організації та проведення елементів арт-педагогіки в освітньо-виховній роботі з дітьми.

·                                 Формувати:

·                                 практичні вміння та навички застосування у своїй педагогічній практиці різних видів арт-педагогіки впродовж дня;

·                                 навички колективної діяльності у виробленні рішень.

·                                 Сприяти розвитку професійно – творчої активності, розкриття внутрішнього потенціалу кожного педагога, шляхом створення умов для індивідуальної і колективної роботи.

ХТО ПРОВОДИТЬ:  вихователь 

ОБЛАДНАННЯ: дидактичний матеріал для проведення різних методів роботи

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

       І частина – інформаційна.

     1.1. Вступне слово керівника.

     1.2.   Інформаційне повідомлення «З історії артпедагогіки».

     ІІ частина – практична:

     2.1. Майстер-клас вихователя-методиста Васильєвої Н.А.

     2.2. Майстер-клас вихователів  груп:

     2.3. Майстер-клас вчителя-дефектолога 

     2.4. Майстер-клас вихователя з фізичної культури 

     3.   Рефлексія.

 ХІД ЗАХОДУ:

      І частина – інформаційна.

     1.1. Вступне слово

Запрошуємо, друзі,

На наш чудовий майстер-клас:

З арт-педагогікою хочемо

Познайомить ми вас.

Що до чого вам розкажемо

І на практиці покажемо.

ПАМ’ЯТКА учасника майстер-класу:

1. Отримай задоволення!

2. Дозволь собі бути вільним!

3. Доброзичливість до себе та інших.

4. Постарайся бути уважним.

5. Уникай оцінок і суджень.

6.Говорі тільки про власні почуття, відчуття, настрій.

І ВСЕ ВИЙДЕ!

      1.2. Інформаційне повідомлення «З історії арт-педагогіки»(вихователь-методист):

     Арт-терапія – лікування мистецтвом. Одним із прикладів інноваційного педагогічного напрямку є арт-педагогіка.

      Артпедагогіка — синтез двох галузей наукового знання (мистецтва та педагогіки), який забезпечує розробку теорії та практики педагогічного про­цесу творчого розвитку дітей завдяки художньо-творчій діяльності (музичній, зображувальній, художньо-мовленнєвій, театралізовано-ігровій).

     Арт-педагогіка відносно новий напрямок у педагогічній практиці, який з’явився в середині минулого століття, вона об’єднує арт-терапію та навчання. Арт-педагогіка має потужний потенціал, актуалізація якого дозволяє кардинально міняти дидактичні підходи до процесу навчання, виховання, розвитку особистості, організації та реалізації спільної інтелектуальної та емоційно – художньої діяльності педагога і вихованця. Використання коштів арт-педагогіки дає можливість неформально реалізовувати процес інтеграції наукових і практичних знань, умінь, навичок у різних видах діяльності (мовної, пізнавальної, рухової, художньо – естетичної і т.д.). Дослідження показали, що заняття, що включають арт-педагогічні технології, дають більший виховний, розвиваючий і навчальний ефект. В особливій символічній формі: через малюнок, гру, казку, музику – ми можемо допомогти дитині дати вихід своїм емоціям, переживанням, отримати новий досвід вирішення конфліктних ситуацій. Характер подібних занять залежить від індивідуальних труднощів дитини.  

         Цілі арт-педагогіки: пошук, розробка та впровадження засобів, методів і технологій, які сприяють більш якісному та ефективному навчанню і вихованню.

     Розвиток особистості засобами мистецтва має сприяти формуванню цілісного світовідчуття, створення морально й естетично повноцінного середовища спілкування з мистецтвом у всьому різноманітті його видів. Результат – спонукання дитини до прояву своїх творчих здібностей. Саме інтерес дитини до самої себе і до того, що її безпосередньо оточує, є одним з найбільш потужних чинників мотивації.

Виділяють різні її види залежно від засобу впливу: 

·                                 музика – це музикотерапія;

·                                 література, книга – це бібліотерапія;

·                                 театр, образ – це імаготерапія;

·                                 образотворче мистецтво – це ізотерапія;

·                                 танець, рух – це кінезітерапія;

·                                 казка – це казкотерапія;

·                                 гра – ігротерапія;

·                                 пісок – пісочна терапія.

  Давайте тепер більш детально розглянемо кожен вид арттерапії більш докладно.

     У арт-педагогіці вони спрямовані на:

- формування у дитини з проблемами в розвитку естетичного ставлення до навколишнього засобами різних видів мистецтва;

- формування основ художньої культури, морально-естетичних якостей особистості дітей з різними порушеннями у розвитку;

- оволодіння дитиною певними художніми засобами вираження, притаманними різним видам мистецтва, і відображення з їх допомогою своїх почуттів, свого ставлення до світу, своїх творчих задумів;

- забезпечення і задоволення особливих потреб у вихованні та навчанні осіб з відхиленнями засобами різних видів мистецтва;

- організацію корекційно-компенсуючої, корекційно-розвивальної роботи з дітьми, заснованої на їх посильної участі в різноманітних видах і формах художньо-творчої діяльності (художньо-мовленнєвої, музичної, образо-творчої, декоративно-прикладної, театралізованої) .

     Чайна пауза (вихователь)

 (Всім учасникам майстер-класу пропонується випити стаканчик липового, м’ятного чаю)

- Який чай Ви зараз випили?

- Що відчули в даний момент?

- Скажіть, у повсякденному житті інформація краще запам’ятовується у формі простого повідомлення або з переживанням почуттів, емоцій, якихось подій, зустрічей?

    Таким чином, традиційні методи роботи та навчання, в яких все ще головне місце відводиться доповідям, втрачають своє значення через низьку ефективність і недостатньому зворотному зв’язку.

    До відома:  (Під методами в дидактиці розуміється «послідовне чергування способів взаємодії вчителя і учня, спрямованих на досягнення певної мети за допомогою опрацювання навчального матеріалу» (Ю. К. Бабанський).

     Дії ж, з яких складається метод, включають в себе певні операції, що повторюються в різних системах дій. Ці операції позначаються терміном «прийоми». Прийоми навчання – частина методу, засоби, за допомогою яких даний метод реалізується, працює).

      Все ширше в практиці сучасних педагогів використовується навчально-пізнавальна діяльність із застосуванням прийомів і методів, що одержали назву «активні методи навчання» (методи арт-педагогіки).

     Активними називають методи, при використанні яких навчальн

 МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДІТЕЙ. ІСТОРІЯ СВЯТА

     1 червня, у перший день наступаючого літа ми зустрічаємо чудове свято – Міжнародний День дітей, який на  Україні частіше називають – День захисту дітей. Таку назву обгрунтовано тим, що дитинство кожного малюка має проходити під захистом: захистом здоров’я, прав і життя підростаючого покоління.

     Міжнародний День дітей – по праву вважається одним з найвідоміших і старовинних міжнародних свят. Рішення про проведення свята було прийнято ще в 1925 році під час Всесвітньої конференції, що проходить в Женеві і присвяченої актуальним питанням благополуччя всіх дітей.

     Складно знайти достовірну інформацію, чому саме 1 червня було прийнято рішення відзначати Міжнародний День дітей. Одна з версій стверджує, що 1 червня 1925 Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав невелику групу китайських дітей-сиріт і організував для них святкування Дуань-у цзе (Фестивалю човнів-драконів). Випадково чи ні, але цей день збігся і з днем ​​проведення «дитячої» Всесвітній конференції в Женеві.

     Подальша історія Міжнародного Дня дітей йде у післявоєнний час. День захисту дітей був заснований в 1949 році, коли Міжнародною демократичною федерацією жінок було прийнято рішення про проведення дитячого дня. Організація об’єднаних націй підтримала ініціативу Федерації жінок, заявивши, що захист здоров’я, прав і життя дитини відтепер стане пріоритетним напрямком їхньої діяльності. Через рік, 1 червня 1950 був проведений перший Міжнародний День захисту дітей. З тих пір, щороку в перший літній день – 1 червня – традиційно проводиться свято – День захисту дітей на честь підростаючого покоління. 

     20 листопада 1959 була прийнята перша Декларація прав дитини, яка проголошувала рівні права дітей в області освіти, виховання, духовного і фізичного розвитку, соціального забезпечення незалежно від національності, кольору шкіри, майнового стану, соціального походження і т.п. Декларація прав дитини закликала всіх батьків, органи влади, державних діячів, будь-які організації визнати права і свободи дитини, дотримуватися їх і всіма силами сприяти їх здійсненню. Перша Декларація прав дитини не була обов’язковою, вона лише носила рекомендаційний характер. Тільки в 1989 роцівона взяла статус міжнародного правового документа, коли була підписана Конвенція про права дитини.

      Міжнародний День дітей має свій прапор.

     На зеленому тлі, що символізує гармонію, зростання, родючість і свіжість, зображений символ Землі, навколо якого розташовані стилізовані фігурки людей – жовта, червона, біла, синя і чорна.

 Ці людські яскраві фігурки символізують терпимість і різноманітність. Символ Землі, що знаходиться в самому центрі прапора, є знаковим символом нашого спільного дому.

 «ПСИХОЛОГІЧНЕ ТА ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДІТЕЙ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ»

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

     Дитинство - це не тільки світлий і радісний проміжок часу, це не тільки стан безтурботності, а й брак спілкування, невпевненість у собі, брак любові і розуміння. Все це викликає у дитини почуття занепокоєння, образи. Тому істотним моментом підготовки дітей до життя і до школи є психологічна готовність: навчитися адаптуватися в новому середовищі, адаптувати свої емоції і керувати ними. Наша система виховання і навчання більшою мірою спрямована на розвиток інтелекту. У той час, як емоційній сфері приділяється недостатньо уваги. Хоча для становлення особистості інтелектуальна і емоційна сфери однаково важливі.

      Що підтверджують слова Л. С. Виготського: “Емоційна сфера особистості має не менше значення, ніж інші сторони, і становить предмет і турботу вихователя в такій же мірі, як розум і воля”.

      В даний час зниженню чуйності сприяє технологізація життя, в якій активно бере участь дитина. Замикаючись на телевізорах, комп’ютерах, діти стали менше спілкуватися з дорослими і однолітками. А спілкування в значній мірі збагачує чуттєву сферу. Сучасні діти стали менш чуйними до почуттів інших. Тому робота, спрямована на розвиток емоційної сфери, дуже актуальна і важлива. Емоційна сфера є провідною в психічному розвитку дитини дошкільного віку і тому є основою для усвідомлення дитиною себе.

      Для цілеспрямованої роботи з дітьми необхідно визначитися, що брати за основу, на які емоції спиратися. Дослідження вчених однозначно свідчать: діти, які ростуть в умовах емоційної незадоволеності, пов’язаних з дефіцитом людської уваги до них, турботи і любові, в більшості випадків розвиваються неповноцінно. Їм, як правило, виявляються властиві такі особистісні комплекси, як підвищена тривожність, стан постійної напруги, очікування можливої ​​небезпеки, незахищеності. Емоційні проблеми, якщо не робиться своєчасних заходів їх корекції, – та база, на якій виникає відставання дітей у навчанні, різні форми соціально – психологічної дезадаптації.

     Важливий і той факт в психоемоційному благополуччі, як адаптація дитини до дитячого саду. Під адаптацією традиційно розуміється процес входження людини в нове для нього середовище і пристосування до його умов. Адаптація – це динамічний процес, що призводить або до позитивного, або до негативного результату. З приходом дитини в дошкільний заклад її життя істотно змінюється: режим дня, відсутність батьків та інших близьких дорослих, нові вимоги до поведінки, постійний контакт з однолітками, нове приміщення, що таїть в собі багато невідомого, а значить потенційно небезпечного, інший стиль спілкування.

       Для успішної адаптації дитини до умов дошкільного закладу, необхідно формувати у неї позитивну установку на дитячий садок, позитивне ставлення до нього, намагатися спільними зусиллями всього колективу створити атмосферу тепла, доброти, уваги в групі, звертатися бажано тільки по імені. Говорити дитині, як приємно бачити її в групі. Заохочувати дитину кожен раз, коли їй вдається виконати саме незначне завдання. Важливо пам’ятати те, що для решти дітей моделлю служить поведінка вихователя, і їх ставлення до новачка буде подібним.

     Емоції дитини – це “послання” оточуючим дорослим про її стан.Найбільш гострі і стійкі негативні емоції дитина відчуває при негативному ставленні до неї оточуючих людей, особливо вихователів і однолітків. Положення дитини в групі, характер її взаємин з однолітками суттєво впливають на психічний розвиток дитини. Спостерігаються такі статусні групи дітей залежно від їх положення в групі однолітків: «зірки» – діти, які перебувають у групі в атмосфері любові і поклоніння. Діти, яким «надається перевага»  – їх цінують за їх красу, чарівність, за здатність швидко реагувати в різних ситуаціях. За впевненість у собі, за здатність, не роздумуючи брати на себе відповідальність, не боятися ризику. «Знехтувані», «ізольовані» діти часто відчувають по відношенню до себе байдужість однолітків або їх поблажливість. Такими дітьми стають з різних причин: одні рідко ходять у дитячий садок, і діти фактично мало їх знають. Інший тільки почав відвідувати дану групу, третій має фізичні вади, наприклад, товстий, незграбний, не може грати в рухливі ігри. Таким чином, емоційне і психологічне благополуччя дітей залежить не тільки від того, як їх оцінюють дорослі, а й від думки однолітків. Тому завдання педагога полягає в тому, щоб підвищити статус дитини в дитячому колективі.

     Дитина перебуває у дитячому садку більшу половину часу, в якому вона активна. Тому педагоги повинні зробити все, щоб у цей час дитина відчувала психологічний комфорт. Для цього необхідно приймати дитину такою, якою вона є, уникати будь-яких виразів нетерпимості, утримуватися від докорів і зауважень. Прагнути бачити світ, що оточує її, очима дитини. Відчувати зміни в поведінці і настрої всіх дітей, сприяти встановленню душевної гармонії та емоційного комфорту кожної дитини.

 «ЛОГОРИТМІКА В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАД

МАЙСТЕР-КЛАС

Мета:

Розширити та систе­матизувати знання вихователів:

·                                 щодо оздоровчого, розвиваючого і корекційного значення логоритміки(розвитку координаційно-регулювальних функцій мови та руху; формування немовного та мовного дихання, артикуляційної бази звуків і їх корекції, дефектів довільної слухової уваги, емоційної нестійкості тощо);

·                                 організації та проведення елементів логоритміки в освітньо-виховній роботі з дітьми.

Формувати:

·                                 практичні вміння та навички організації та проведення логоритміки впродовж дня;

·                                 навички колективної діяльності у виробленні рішень.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ:  розвивальна гра-подорож «За скарбами»

ОБЛАДНАННЯ: аркуші паперу і ручки, комп’ютер, відеоматеріали,  м’яч, кольорові рулі, печатні матеріали, обладнання для практичного показу.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ:

       І частина – інформаційна.

     1.1. Вступне слово керівника.

     1.2.   Інформаційне повідомлення «З історії логоритміки».

     ІІ частина – практична: гра-подорож «За скарбами»

     2.1. Майстер-клас музичних працівників 

     2.2. Майстер-клас вчителя-логопеда 

     2.3. Майстер-клас вихователя з фізичної культури 

     2.4. Майстер-клас вихователів різних вікових груп (за бажанням).

      3.   Рефлексія. Інтерактивна вправа «Погода мого серця»

 ХІД ГРИ:

1. Вступне слово керівника 

Сьогодні майстер-клас вам хочемо показати,

У світ цікавий логоритміки ми будемо мандрувати.

Звичайно, можна все зробити просто.

А як же творчий погляд? Методика росту?

 Колеги, всі — увага!

Зараз починаємо —

 Як наші вихованці, в ігри ми пограємо!

  -  Щоб наш майстер-клас пройшов плідно, весело і творчо і відповідав самій назві «логоритміка», проведемо його у формі гри-подорожі «За скарбами»,  де скарби – це наші знання і досвід в з якоїсь певної теми. Виходячи з теми нашого майстер-класу, сьогоднішній скарб, який ми здобудемо з вами, це – вміння всіма педагогами ефективно використовувати елементи логоритміки впродовж дня. В процесі подорожі ми згадаємо деякі елементи, з деякими познайомимось на практиці, щоб в майбутньому використовувати в роботі зі своїми дітьми.

-        Зараз ми всі перетворимось на дітей: заплющіть очі, я промовлю чарівні слова: «чари-бари, тарари – всі дітьми вмить стали ми!» (Звучить чарівна музика). Розплющіть очі.

      Подорожувати ми будемо різними транспортними засобами, іноді не дуже зручними, як і наша педагогічна робота.

      До першого пункту призначення ми будемо подорожувати на конях у бричці. Приготуйте руки, губи, спини – поїхали (педагоги імітують їзду на бричці  за допомогою звуків і рухів).

     Перша зупинка – інформаційна. На ній ми знайдемо перший скарб – історією виникнення логоритміки

2. Інформаційне повідомлення «З історії логоритміки» 

     Фізичні вправи під музику були відомі ще з часів Давнього Єгипту. Греками, арабами, римлянами ритмічна гімнастика застосовувалася як методика використання ритму музики з метою фізичного оздоров­лення організму.

     На зламі ХІХ-ХХ століть у різних країнах Європи практично од­ночасно з’явилися публікації та дослідження, що стосуються питань ритму і ритмічного виховання.

     Точкою відліку появи системи ритмічного виховання в Росії мож­на вважати 1912 рік, коли Жак-Далькроз, професор Женевської кон­серваторії, приїхав до Санкт-Петербурга і прочитав шість лекцій про ритм. За допомогою музики і руху Жак-Далькроз вирішував завдання ви­ховання ритму спочатку у музикантів, а потім у дітей починаючи з дошкільного віку. У процесі роботи у вихованців розвивалися му­зичний слух, пам’ять, увага, почуття ритму, пластична виразність ру­хів.

     З 30-х років у лікувальних установах застосовують лікувальну рит­міку. Під керівництвом В. А. Гіляровського з 1929 року в лікарні для нервово-психічних хворих розроблено особливу систему занять, які проводила В. А. Грінер. Було виявлено, що ритмі­ка позитивно впливає на моторику і регулює поведінку хворого, а та­кож дає можливість прослідкувати за динамікою хвороби й отримати додатковий матеріал до клінічної картини на цей період, оскільки стан моторних функцій і нервово-психічних хворих має діагностичне зна­чення. Потім В. А. Гіляровський увів заняття лікувальною ритмікою в логопедичну практику, організувавши групи для дітей дошкільного віку, що страждають заїканням.

      Оскільки в корекції мовних порушень слову відведено важливу роль, активно формується особливий напрямок — логопедична рит­міка.   Упродовж тривалого періоду цю гілку лікувальної ритміки ви­користовували як додатковий прийом під час лікування логоневрозів В. А. Грінер та Ю. А. Флоренська в ході дослідження зазначеного пи­тання.

     Потім у 40-і роки, завдяки тим же авторам, логопедична ритміка увійшла до комплексу впливу на осіб, які страждають на афазію.

У 1960 році В. І. Рожденственська в дослідженні «Виховання мови дошкільнят, які заїкаються» підкреслила значимість ритму виконува­них рухів для нормалізації мови і вправ на поєднання слова з рухом. У логопедичну практику цей прийом увійшов під назвою «мова з руха­ми». У той самий період у Польщі логоритміст А. Розенталь теж уво­дить елементи ритмопластики в логопедичну роботу із заїками. В осно­ву терапевтичної програми було покладено «живе» слово в поєднанні з цілим комплексом тілесних реакцій на сприйняття музичного ритму [Волкова, 2003].

У 1978 році в Любліні побачив світ підручник «Логоритміка», ав­тор Е. Кілінська-Евертовська підкреслювала, що дидактичний метод Жак-Далькроза, визнаний в усьому світі, дозволяє розвивати у дітей активність, увагу, інтелект і вразливість. Рухи виконуються вільно, ніби «випливають» з музики. Це дозволяє виконувати ритмічні впра­ви всім дітям незалежно від інтелектуального, моторного та фізичного розвитку. Отже, ритміка формує у дітей відчуття ритму й музикаль­ності і може широко застосовуватися в реабілітації та терапії різних розладів і захворювань.

     К. Орф, німецький композитор і педагог, пропагандист ідей Далькроза, розробив систему синтетичного підходу (єдність слова — музи­ки — руху), що сприяє розвитку активності дітей через музично-сценічну гру і танець [Система дитячого музичного виховання Карла Оріфа, 1979]. Елементи методу музичного виховання за цією систе­мою введено в програми загальноосвітніх та спеціальних дошкіль­них та шкільних установ.

     Завдяки суттєвому внеску Г. А. Волкової у 80-х роках XX століття логопедична ритміка виділилася як наука. Г. Д. Волкова розширила сферу застосування логопедичної ритміки, запро­понувавши конкретні методичні рекомендації для комплексної корекції таких мовних порушень, як дислалія, алалія, ринолалія, дизартрія, афазія, порушення голосу.

     Створена гілка лікувальної ритміки — лого­педична ритміка стала в один ряд з іншими розділами логопедії та корекційної педагогіки. Однак найбільш затребуваною логопедична ритміка залишалася, як і раніше, в комплексі заходів з подолання заїкання.

Вихователь-методист: Наступний наш скарб – музичний. А заразми пройдемо до другої зупинки пішки. Будемо йти по гарним і зеленим лукам, милуватися красою пейзажів.

- Ми крокуєм, ми крокуєм, у світ музики мандруєм.

Потанцюєм, поспіваєм, в різні ігри ми пограєм,

Мову й рухи розвиваєм!

- Ось ми і прийшли до другої зупинки. Де нас вже чекають музичні керівники, які розкажуть нам і покажуть, як використовують логоритміку в своїй роботі.

- Доки музичні керівники готуються, ми з вами відпочинемо.

Інтерактивна вправа «Лівою, правою» (Учасники промовляють вголос слово «музика»і одночасно пишуть його в повітрі спочатку лівою, потім правою рукою, потім обома руками одночасно. Піднімають руки – вдихають, опускають – видихають. Оплески).

Слово музичним керівникам Журавель О.В. і Климовій А.Г.

Музичні керівники: Практичний показ мовно-рухових, танцювально-ритмічних вправ.

Вихователь-методист: наша подорож триває. Наступний скарб – логопедичний.

     Подорожувати будемо на автомобілях. Вибирайте собі марку і колір автомобіля. Поїхали (вихователі імітують рух і звук автомобілю).

Ось ми і добралися до наступного пункту – логопедичного. Зустрічає нас вчитель-логопед Муртазіна Н.В.

Вчитель-логопед:

 Щоб навчитись гарно звуки вимовляти,

Логоритміку нам треба приміняти:

Мову, музику і рухи разом поєднати.

Коротке повідомлення з досвіду роботи з показом відіокліпів з використанням логоритміки під час занять.

Вихователь-методист: А зараз пропонуємо вам відпочити і побути дітьми. (Педагоги виконують разом з вчителем-логопедом логоритмічні вправи «Курочка» і «Колискова», які записані на відео).

Вихователь-методист: Наступний скарб – фізкультурно-оздоровчий, знаходиться він на зупинці «Фізкультурна». До нього можна потрапити на літаку. Зараз перетворимося на літаки. Приготували руки-крила і полетіли, вимовляючи звук «Л» з різною силою голосу.

Літаки приземлюються ( звук тихше і тихше звучить).

Нас зустрічає вихователь з фізичної культури Рогожкіна О.І.

(Практичний показ ранкової гімнастики з промовлянням і звуконаслідуванням, дихально-артикуляційних вправ, мовно-рухових ігор, танцювально-ритмічних вправ з вихователями).

Вихователь-методист: І останній скарб –  виховательський, а зупинка «Садівницька».

Наші діти, мов квіти,

Садівницями политі.

Майстер-клас вони покажуть,

Про свій досвід нам розкажуть.

(Практичний показ вихователями видів роботи з логоритміки за бажанням).

Рефлексія.

Вихователь-методист:

Логоритмікою дружно подорожували,

Досвід ми передавали та скарби шукали.

Свій скарб може кожен забрати.

А може його нам з’єднати?

Щоб в єдності нам працювати,

І нові надбання плекати.

Інтерактивна вправа «Погода мого серця» (Вихователі діляться, з якою погодою, з яким погодним прогнозом асоціюється у них настрій від проведеного майстер-класу).